Онлайн-школа иностранных языков «Европейское Образование»

Маршрут на Петрос (з Квасів), висота підйому, погода, а також численні фото Карпат – такі питання цікавлять багатьох наших туристів, тому про все це зараз більш детально.

Гора Петрос, яка знаходиться в північно-західній частині Чорногорського хребта в Карпатах (Рахівщина) – це один з 6-ти «двотисячників» на території України.

фото г. Петрос (крайній зліва), далі Говерла та інші гори Чорногорського хребта

Висота гори Петрос – 2020 метрів над р.м., це 4-те місце серед українських «двотисячників». Назва гори походить від латинського petrosus – кам’янистий, що в цілому відображає маршрут підйому на останньому кілометрі та схили гори біля вершини – там дуже багато каміння різних розмірів (особливо з північно-східної сторони).

Головна туристична стежка заходить на вершину з південної частини, а північний схил – це скеля с дуже крутим підйомом. Від вершини Петроса ідуть відроги, один з яких веде до гори Шешул – це перша гора Чорногорського масиву (з західної сторони).

На цьому офіційну частину завершую, а далі вже будуть тільки особисті враження від походу, детальний опис маршруту, багато цікавих фото та інша корисна інформація для туристів.

Для відпочинку в Карпатах був вибраний липень, оскільки в цьому місяці погода в горах вже більш-менш стабільна і тепла. Крім погоди, є ще одна причина, чому вирішили їхати в Карпати саме в липні, але про це трохи пізніше – зараз про сам похід на Петрос.

Маршрут на Петрос з Квасів

Знаходиться Петрос в Рахівському районі Закарпатської області. Є декілька маршрутів на цей двотисячник, кожен з яких має свої особливості. Сьогодні розглянемо лише один з них.

Наш маршрут на Петрос починається в селі Кваси на Рахівщині, він позначений червоним кольором на вказівниках та мітках на деревах по ходу маршрута.

фото червоної позначки маршрута

В кінці села Кваси (якщо їхати в сторону Ясині) є поворот з траси направо і вказівник маршруту на Петрос, де зазначена відстань та приблизний час підйому (17 км і 7,5 годин). Це і є точка нашого старту.

Фото початку маршруту на Петрос з Квасів

Що ж, пішли… Переходимо по місточку Чорну Тису, йдемо прямо, вліво не звертаємо (хоча ми вже знаємо, що там знаходиться смачний ресторанчик, про який я розповім у статті «село «Кваси Рахівського району»). На початку своєї подорожі, коли пройдете під ж/д мостом і трохи підніметесь, ви побачите табір туристів, які живуть у наметах біля розваленої будівлі.

Далі дорога починає потроху підніматися, починається невеликий ліс – в цьому місці біля дороги (справа) є перше джерело води на маршруті (місцезнаходження джерел води на маршруті краще вивчити заздалегідь).

Перше джерело води на маршруті на Петрос

Після першої галявини з кількома останніми хатами Квасів маршрут на Петрос знову пролягає лісом, але підйом стає значно більшим і йти важче.

Фото першого більш-менш стрімкого підйому

На цій ділянці маршруту на Петрос багато туристів роблять свій перший привал і першу роботу над помилками… своїми помилками. Далі невеликий відступ від теми про сам маршрут – я швиденько розкажу про можливі помилки туристів-новачків (комусь, гляди, і допоможуть).

Перша і найчастіша помилка новачків пішохідного туризму – зайва вага взятих з собою речей і взагалі кількість цих речей. Коли йдеш у похід, треба дуже ретельно віднестись до кожного зайвого кг (а коли пішки, та ще й в гори – то кожні 100 г будуть важити як цілий кг). Особливо це стосується недостатньо фізично підготовлених туристів.

Друга важлива помилка – незручне взуття чи одяг. Особливо це стосується взуття. Коли йдете в гори на декілька десятків кілометрів, неправильно підібране взуття може не тільки ускладнити чи зіпсувати вашу подорож, а й взагалі її припинити. Маршрут на Петрос насправді не такий складний, як про нього пишуть на різних сайтах – він просто трохи довший, ніж на ту ж Говерлу чи Піп Іван. І дуже незручне взуття може припинити підйом на першому чи другому привалі. Але ж проблема на цьому не вичерпається, бо ще ж треба йти назад! Ще одна з типових помилок – взути в гори абсолютно нове (ще неперевірене, тобто не «розтоптане») взуття. Щодо кількості та якості одежі трохи складніше – тут потрібен досвід і знання своїх особливостей переносити жару чи холод.

Третя помилка – кількість води та їжі. Ця помилка частково схожа на першу (зайва вага взятих з собою речей), але має свої особливості. Перше – треба добре вивчити маршрут і знати, де можна поповнити запас води. Довелось бачити людей, які тягли на Петрос баклажки по 5 літрів води. Це, м’яко кажучи, було зайвим – на маршруті декілька обладнаних джерел питної води і ще більше звичайних струмків. Щодо їжі, тут треба з розумом підійти до справи і відповісти собі на просте питання: ви йдете в гори чи йдете їсти? Звичайно, їжа знадобиться, але в значно меншій кількості, ніж в зазвичай (хоч на перший погляд це здається неймовірним ).

Четверта група помилок – все інше. Це може бути і розряджений телефон (іноді людям потрібна невідкладна допомога), і відсутність ліхтарика (якщо по світлому не встигли повернутись), і неготовність до можливої травми (не забуваємо, що ми в горах і трапитись може все). Всі помилки неможливо передбачити – тут знову потрібен досвід походів, тому новачкам краще почати з більш коротких і легких маршрутів (це однозначно не підйом на Петрос, хоча й він не такий вже складний).

Що ж, повернемось до нашого маршруту… Після першого випробування дорога стає більш пологою, йдемо пару кілометрів, виходимо на велику галявину – і ще одне джерело води.

Фото другого джерела води при підйомі на Петрос

Коли дорога після проходження ще одної полонини знову заходить в ліс, то взагалі стає схожою на паркову алею – широку і майже рівну.

Фото «паркової алеї» маршруту на Петрос

В цій частині маршруту можна трохи перепочити і відновити сили, не зупиняючись при цьому. Можна навіть прискоритись, якщо є бажання. У нас бажання було, і ми навіть пробіглися (сьогодні нам ще й не так доведеться бігти, але тоді ми ще цього не знали )

Через пару кілометрів вийдете на полонину Менчул, де побачите місцевих гуцулів-пастухів – тут їхня літня база (на Гугл-мапі позначена як «Колиба»). Точніше, самих гуцулів можете і не побачить, зате будуть їхні корови, коні, вівці… Якщо і їх не буде під час вашого походу, то орієнтуйтесь на дерев’яні будівлі пастухів – вони точно нікуди не дінуться…

Фото полонини Менчул

Трохи збоку, в лісі, є табір туристів з наметами. Це стаціонарний кемпінг для багатоденних походів. Там же знову можна поповнити запас води. Недалеко від нього знаходиться ще одна будівля, на карті це місце позначене як високогірний біологічний стаціонар ЛНУ ім. І. Франка.

Минаєте полонину Менчул і знову попадаєте в ліс. Оскільки іде поступовий набір висоти, то стає більше смерек і менше буків та інших листяних порід дерев.

На фото видно, як буковий ліс переходить у смерековий

А далі йде найбільш гарна, на мій погляд, частина маршруту на Петрос, і ніякі фото не зможуть передати всієї краси Карпатських гір.

Фото Карпатських гір

Дорога йде через буковий та смерековий ліс, на відкритих ділянках видно сусідні гори та їхні відроги, вкриті лісом та чагарниками.

Фото гірського відрогу

Але сам Петрос звідси все ще не видно – не лякайтесь, він на місці і чекає на вас

Іноді цей маршрут на Петрос нагадує справжній серпантин:

Ліс закінчується, починається жереп, ще кілька кілометрів – і виходимо на полонину Шумнєска. Тут перехрестя маршрутів, на що вказує стовп із вказівниками.

Фото вказівника маршрутів на полонині Шумнєска

Тут же знаходиться великий дерев’яний курінь, де можна відпочити чи сховатись від дощу.

Фото дерев’яного куріня на полонині Шумнєска

А ще тут є коні (майже справжні мустанги, а не ті, що вимушені все життя тягти ярмо). До людей вони звикли і підходили до нас з питанням «а що там у вас є смачненьке?»

Фото карпатських коней

Звідси вже добре видно вершину гори Петрос. Якщо погода дозволяє побачить, звісно. Справа в тому, що в горах погода дуже непередбачувана навіть влітку, і сонце може змінитись на дощові хмари за лічені хвилини. З полонини Шумнєска до вершини г. Петрос зовсім небагато, як видно на вказівнику – всього 4,5 км. Перша частина цих кілометрів взагалі майже рівна і йде до сідловини на Чорногорському траверсі. Будьте уважні і не пропустіть невеликий вказівник і поворот ліворуч – нам саме туди, наліво і вгору по камінню, на Петрос! Доречі, в цьому місці є ще одне джерело питної води.

Фото поворота на Петрос і джерела води – нам вгору, де лежить каміння

Ну що, перепочили? Попереду фінішна пряма (хоча насправді вона зовсім не така й пряма, а навпаки - крива кам’яниста стежка, яка стрімку йде вгору). І людей тут нема взагалі… Ну от просто ні однієї живої душі. І абсолютна тиша… Це така вже особливість гори Петрос – чомусь не дуже полюбляють її туристи в порівнянні з тією ж Говерлою чи Чорногорою (це друга назва гори Піп Іван Чорногорський). Але для таких, хто хоче побути сам на сам з Природою – це навіть добре, коли нікого нема.

Коли до вершини вже лишалось кілька сот метрів, вона раптом зникла, ця вершина… Але не в прямому сенсі, звичайно – різка зміна погоди, налетів туман, повз нас несуться хмари і останні десятки метрів підйому довелось йти майже навпомацки… І тут нас раптом обігнав байкер і зник в хмарах! Як він в тому тумані буде їхати на саму вершину Петроса – хтозна.. Але все завершилося добре, бо хвилин через 10 байкер вже мчав по каміннях вниз, в цивілізацію… А ми все ще шкрябались вгору...

Фото вкритої хмарами вершини г. Петрос

Та ось і ми нарешті дійшли до вершини Петроса! Що там, на вершині? Невелика штучна піраміда з каміння (подібні споруди ми бачили на багатьох вершинах Карпатських гір).

Ще є дерев’яна капличка, металевий хрест і вказівник висоти та різних маршрутів.

Фото вказівника висоти г. Петрос

Фото хреста і каплички на вершині Петрос:

Це ще одна особливість гори Петрос – дуже мінлива погода, навіть для Карпат. Вершина взагалі часто вкрита хмарами, дуже часті тут грози і блискавки – це не міф. А от те, що ці блискавки зігнули металевий хрест на горі – звичайний міф. Навіщо його вигадали для довірливих туристів – хтозна… Може, щоб створити ореол небезпечної гори і відлякувати туристів? Хрест насправді був зігнутий, але версія з обледенінням хреста і викривлення його під дією ваги криги та сильного вітру виглядає трохи більш імовірно. Але також сумнівна з точки зору фізики. На мою особисту думку, все більш прозаїчно – це справа рук людей, які не змогли себе реалізувати в інших сферах. Якщо сумніваєтесь в моїй версії, подивіться на фото каплички і в що її перетворили подібні «туристи» своїми написами. Капличка горіла свого часу – в цьому знову звинуватили блискавку (як і в випадку з покрученим сталевим хрестом). Дивно, що блискавку не звинуватили в написах на капличці на кшталт «Здесь был Вася»…

Але не будемо витрачати свій час та увагу на цих «васей» - краще спробуємо послухати тишу і побачити ні з чим незрівнянний краєвид Карпат. Нажаль, не вдалося ні перше, ні друге - цього дня на вершині Петроса був вітер і хмари по всьому горизонту, тому навіть Говерла з'явилась між хмар на якусь мить та знову зникла. Щож, дякуємо і за це. Як кажуть на Сході, важлива не ціль, а сам шлях до неї. Шлях на Петрос вдалось пройти, тепер маршрут в зворотньому напрямку. Повинно бути легше і значно швидше. Крім того, додаткової швидкості додає ніч, яка вже не за горами (в прямому і переносному значенні ). І тут маленький ліхтарик стане на деякий час вашим найкращим другом, товаришем і братом, як то кажуть… Бо пересуватись в лісі, та ще й в горах в абсолютній темряві – те ще задоволення… Крім темряви, не треба забувати, що в карпатських лісах є вовки та ведмеді. У нас не було особливого бажання робити з ними нічне фото на пам'ять, тому довелось ще трохи додати швидкості.

Пізно ввечері, практично вночі, був завершений підйом та спуск на Петрос. Чому так вийшло? На це є 2 причини. Перша – наша маленька туристична группа полюбляє поспати подовше, тому старт почався десь після обіду. Друга причина не менш поважна, ніж перша – похід на Петрос був у липні, коли в Карпатах багато чорниці і … ну, далі ви самі все зрозуміли  Замість запланованих маршрутом 34-х км пройшли близько 50-ти, тому трохи затримались. Зате смак стиглої величезної чорниці перекриває всі незручності нічного спуску з гори!

Фото карпатської чорниці

Петрос був для нас другим двотисячником (після традиційної Говерли), але на цьому відпустка не закінчується, а навпаки – тільки починається. Через пару днів будемо з іншого боку Чорногорського хребта, де знаходиться Піп Іван та інші цікаві гори. А перед поїздкою туди зробимо похід з Квасів на Близницю – це вже в інший бік, на хребет Свидовець (про це буде окрема розповідь).

На цьому поки що все, і в наступному році знову плануємо піднятися на Петрос, але вже іншим, більш складним та цікавим маршрутом.